Довга тінь тваринництва

Довга тінь тваринництва

Темпи росту сектора тваринництва в світі вищі, ніж в будь-якій іншій галузі сільського господарства. Тваринницький сектор став джерелом засобів до існування для приблизно 1,3 мільярда людей, і на його частку припадає близько 40% глобального сільськогосподарського виробництва. Для багатьох небагатих фермерів в країнах, що розвиваються, свійські тварини являються також джерелом поновлюваної енергії і важливим джерелом органічних добрив для їх полів.

Але за такі стрімкі темпи росту доводиться платити дуже дорого в екологічному плані, зазначають автори доповіді ФАО «Довга тінь тваринницького сектора - екологічні проблеми та засоби їх вирішення». «Екологічні витрати на виробництво однієї одиниці продукції тваринництва повинні бути зменшені наполовину, щоб, щонайменше, уникнути подальшого погіршення ситуації в плані забруднення навколишнього середовища», - застерігають вони.

На частку сектора тваринництва (включаючи землекористування і перетворення земель) припадає 9% всього обсягу викидів СО2, пов'язаного з антропогенною діяльністю, однак тваринництво виробляє набагато більші обсяги куди більш небезпечних парникових газів. На частку тваринництва припадає 65% вироблених в результаті антропогенної діяльності викидів закису азоту, потенціал в області глобального потепління (GWP) якого в 296 разів перевищує аналогічні показники CO2. Цей газ виділяється, перш за все, з коров’ячого гною.

Крім цього, на частку тваринництва припадає відповідно 37% всього обсягу викидів метану, який виробляється, головним чином, травною системою жуйних тварин; і 64% викидів амонію, який є причиною випадання кислотних дощів. Потенціал в області глобального потепління метану в 23 рази перевищує показники вуглекислого газу.

Для ведення тваринництва сьогодні використовується 30% всієї поверхні суші планети. Переважно, це постійні пасовища, але сюди входять також і ті 33% площі орних земель світу, які використовуються для виробництва корму для худоби, підкреслюють автори доповіді. Для створення нових пасовищ вирубуються ліси, що є серйозним фактором збезлісення, насамперед у країнах Латинської

Америки, де, наприклад, близько 70% площі, раніше зайнятої амазонськими лісами, було перетворено в цілях використання цих земель для випасу худоби.

Будь-які форми ведення сільського господарства вносять небажані зміни до навколишнього середовища. Але в період інтенсифікації відходність сільського господарства та його виснажуюча дія на природне середовище багаторазово зросла. Інтенсифікація сільського господарства викликала цілу низку небажаних наслідків. Головні з них такі: деградація грунтів, забруднення природного середовища залишковою кількістю мінеральних добрив та пестицидів, несприятливі зміни гідрологічного режиму та пов'язані з ними процеси запустелювання та заболочення.

Деградація грунту проявляється у "виорюванні" на ріллі, де спеціалізовані сівозміни різко посилили ерозійні процеси та знизили родючість грунту, постійно збільшуючи його потребу в добривах; перевипасі на пасовищах, наслідком чого стала їх сильна деградація; ущільнення грунту під дією важких с/г машин.

Інтенсифікація різко посилила відходність сільського господарства. Природне середовище забруднюють 3 основні види відходів:

- залишкова кількість добрив;

- залишкова кількість пестицидів;

- гній та рідкі стоки тваринництва.

Із врожаєм з ланів щорічно виносяться біогенні елементи. Постійно зменшується кількість гумусу в грунтах, падає родючість землі. У сучасному землеробстві цей дефіцит покривають головним чином за рахунок синтетичних мінеральних добрив. Але вони не можуть повністю засвоюватися рослинами. Частина їх залишається в грунті та проникає до ґрунтових вод, чи зі стоками надходить до водойм, або при вітровій ерозії розноситься по великих територіях. Також втрати міндобрив відбуваються на етапі "завод-поле", досягаючи 15-20%. При зберіганні поза приміщенням 11,1% добрив втрачається в результаті витоку з рваних мішків і перемішування з землею [5].

Великі дози добрив призводять до забруднення питної води Потрапляння елементів добрив з грунту в грунтові води і з поверхневим стоком може призвести до посиленого розвитку водоростей і утворення планктону, тобто до евтрофікації природних вод. Особливо гостро стоїть проблема залишкової кількості азотних добрив, які забруднюють воду нітратами. Річ у тім, що орна земля набагато гірше утримує іони, ніж натуральна. Тому винесення нітратів з неораних земель складає 2 кг/га на рік, а з ріллі - 76 кг/га на рік. Населення України отримує на добу 167 мг нітратів, тоді як норма не повинна перевищувати 50 мг. До нітратів чутливий організм як дорослих, так і, особливо, дітей. У дітей у віці до 3 місяців при попаданні до організму нітратів разом з їжею та водою розвивається захворювання метгемоглобінемія (гемоглобін перетворюється у метгемоглобін, що не може переносити кисень) [2].

Але, мабуть, найбільшу екологічну небезпеку становить забруднення природного середовища залишковою кількістю пестицидів. Пестициди небезпечні не лише самі по собі, в грунті вони піддаються розкладанню та трансформації, і продукти таких перетворень виявляються ще шкідливішими.

В Україні в цілому пестицидів використовують в межах 4 кг/ га, а в Криму - до 14-16 кг/га. Використання пестицидів веде до -того, що в світі щорічно реєструється від 400 тис. до 2 млн. випадків отруєння ними. В останні десятиріччя різко зросла кількість алергічних захворювань, що є одним з наслідків впливу пестицидів. У пестицидів виявлена також канцерогенна та мутагенна дія. Лише тепер з'ясувалось, що деціс, який широко застосовується у боротьбі з колорадським жуком, негативно впливає на здоров'я дітей [2].

Вибірковість дії навіть найдосконаліших пестицидів така низька що вони знищують і корисні форми живих організмів. Захисники пестицидів стверджують, що сучасні види їх безпечні, оскільки вносяться в невеликих кількостях. Ці розрахунки невірні, оскільки нові покоління пестицидів мають підвищену ефективність завдяки підвищеній токсичності. Потрібна нова система оцінки пестицидів - в одиницях біологічної дії.

Гній та стічні води забруднюють грунт та водойми, а аміак та сірководень надходять до атмосфери. Кожна голова худоби дає на рік до 60 м3 екскрементів та рідких стоків. Об'єм рідких стоків залежить від способу змиву підлог тваринницьких приміщень. Тваринницькі комплекси приводять до забруднення атмосфери пилом, що утворюється, головним чином, при підготовці та транспортуванні кормів, аміаком, сірководнем та ін. газами. Це робить тваринництво одним з найбільш екологічно небезпечних виробництв [2].

Якісний склад тваринницьких відходів залежить від виду та віку тварин. Вони містять у собі воду, органічні та мінеральні речовини, бактерії, віруси та яйця гельмінтів. У гної нерідко розвивається патогенна мікрофлора: кишкова паличка, сальмонели. У цілому, в добових водах тваринницьких комплексів знаходиться до 100 видів збудників інфекційних хвороб. Безпідстилкова технологія, що є основою на великих тваринницьких комплексах, веде до отримання гною, який вміщує токсичні речовини. Окрім цього, такі стоки досить важко застосовувати як добрива [2].

Потужним деградаційним фактором є викликане с/г діяльністю обезліснення територій, яке є наслідком не лише вирубки лісу під орні землі. До знищення лісів ведуть ерозія, меліорація, хімізація, випас, забруднення та рекреація.

Забруднення відбувається також за рахунок втрат паливно-мастильних матеріалів від несправної техніки, а також від викиду в атмосферу різних газів при роботі дизельних та бензинових двигунів.